шепелявий

шепелявий: -а, -е.

Який вимовляє свистячі звуки (с, з) як шиплячі (ш, ж) (про людину). || у знач. ім. шепеля́вий, -вого, ч.; шепеля́ва, -вої, ж. Той (та), хто має таку ваду мови. || Неправильний, викривлений щодо вимови цих звуків (про мовлення, вимову і т. ін.). || Нездатний відтворювати точні для свистячих звуків мовні рухи.

Игры ⚽ Поможем написать реферат

шепелявий — [шеипеил’а/вией] м. (на) вому/ в ім, мн. в і … Орфоепічний словник української мови
шепелявий — прикметник … Орфографічний словник української мови
шепелявий — той, що не може виговорити звук «с» … Лемківський Словничок
фофлавий — а, е, зах. Шепелявий, із нечіткою вимовою … Український тлумачний словник
шегерявий — а, е, діал. Шепелявий, недорікуватий … Український тлумачний словник
шепелявість — вості, ж. Властивість за знач. шепелявий … Український тлумачний словник
шепеляво — Присл. до шепелявий … Український тлумачний словник
хоркотавий — ва, ве, Вр. Шепелявий … Словник лемківскої говірки
швельбавий — ва, ве, Вр. Шепелявий; мова беззубної людини. Што не має регетьности у мові … Словник лемківскої говірки

Словари и энциклопедии на Академике